Поширеною є думка про те, що меблі-трансформери - здобуток сучасного дизайнерського мистецтва. Проте якщо детально зайнятись дослідженням історії цього гарнітуру, то можна віднайти згадки про нього, які датуються ще до нашої ери.

Поштовхом до винайдення меблів-трансформерів стала потреба у функціональних та компактних предметах інтер’єру. Можна вважати, що прототипом цього дизайнерського рішення були складні стільці, створені єгипетськими майстрами. За своїм зовнішнім виглядом вони нагадують сучасні табурети – знайомий та звичний кожному елемент інтер’єру кухні. В ті часи подібні стільці користувались попитом і у заможних осіб, і у простого люду. Підтвердженням того, що першими творцями меблів-трансформерів були саме єгиптяни, може бути зображення на давніх фресках та папірусах складного трону знаменитого фараона Тутанхамона.

Завдяки своїй зручності та компактності меблі подібного типу поширились і на більш широкі території. Наприклад, незамінним елементом спорядження під час воєнних походів Олександра І було ліжко-трансформер. А російський імператор Олександр III був власником цілої низки меблів, що трансформувались, зокрема скринею з відкидними кришками, що у розкладеному вигляді являла собою туалетний столик. ЇЇ внутрішнє відділення слугувало для збереження та транспортування одягу і складних крісел. Після звільнення від всіх речей воно перетворювалось на повноцінне спальне місце.

Різновидом меблів-трансформерів був розкладний стіл, виготовлений вперше в 19 столітті у США. З відкинутою стільницею цей предмет інтер’єру перетворювався у оригінальний табурет, що слугував зручним місцем для сидіння.

Французькі та англійські аристократи також не відмовляли собі такій розкоші як меблі-трансформери. В музеях історії можна знайти зразки так званих комодів-драбин чи диванів-драбин, які займали поважне місце у вітальнях та бібліотеках поважних господарів. Вони недарма користувались попитом, оскільки володіли основними перевагами – функціональністю та невеликим розміром.

Вагомою причиною поширення меблів-трансформерів став процес індустріалізації. Люди масово почали переселятись у невеликі міські житла, де без універсальних та компактних меблів обійтись було дуже непросто. Завдяки плідній та наполегливій роботі дизайнерів виникли такі меблі як ліжка з висувними ящиками для зберігання білизни, комоди-скрині, складні дивани тощо.

Ліжко-шафа як, здавалося б, поєднання непоєднуваного, було запатентовано в Америці у 1918 році. Після приведення в дію спеціального механізму ця конструкція перетворювалась у місце для сну, а у складеному вигляді використовувалось як шафа. Це значним чином економило простір та додавало оригінальності загальному інтер’єру.

Німецькі майстри запровадили виготовлення столів-ліжок, які розміщувались у кухонних приміщеннях. Ця річ одночасно поєднувала у собі поверхню для роботи та спальне місце для служниць.

Доба розквіту меблів-трансформерів – це друга половина ХХ століття. Найбільш популярними серед радянських господарів були розкладні дивани, крісла-ліжка, тумби-столи та багато іншого. Для цих меблів було відведено місце практично у кожній квартирі. Наприкінці ХХ століття відбувся переворот у ставленні до подібних меблів. Окрім функціональності та універсальності велику увагу почали приділяти естетичному моменту і створювати більш оригінальні предмети інтер’єру, які відповідали б найновішим дизайнерським задумкам.

Інф. mebli-bristol.com.ua